Концепція

дерегуляції у сфері охорони праці та промислової безпеки

(розроблена Дніпропетровською обласною організацією роботодавців експертних та інспекційних організацій)

Концепція спрямована на вдосконалення державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони праці та промислової безпеки для забезпечення гарантування конституційного права кожного громадянина на підприємницьку діяльність та безпеку суспільства від господарської діяльності на об'єктах підвищеної небезпеки.

Значне зношення засобів виробництва потребує формування принципово нового підходу до вирішення питань у сфері охорони праці та промислової безпеки. На сьогодні зношеність основних фондів становить >80 %. Основні засоби державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони праці та промислової безпеки не ефективні і вимагають реформування.

Проблеми та пріоритетні напрями вдосконалення державного регулювання

у сфері охорони праці та промислової безпеки

1. Реалізацію права кожного на підприємницьку діяльність ускладнює недосконалість дозвільної системи у сфері охорони праці. Дозвільна система у сфері охорони праці залишається найбільш бюрократичною та стала механізмом адміністративного тиску на суб'єктів господарювання.

Пропонується з метою спрощення дозвільної системи від видачі дозволів у сфері охорони праці та перейти на декларативний принцип,– це коли суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності шляхом повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність його матеріально-технічної бази вимогам законодавства.

2. Підприємницька діяльність контролюючих органів у сфері охорони праці та промислової безпеки створює державну монополію та умови для неправомірного обмеження конкуренції інших суб’єктів господарювання.

Пропонується:

2.1. Заборонити здійснення підприємницької діяльності органам державного нагляду (контролю) у сфері охорони праці. Вивести із підпорядкування Держпраці України державні підприємства «Експертно-технічні центри Держпраці України», які займаються підприємницькою діяльністю у сфері охорони праці та промислової безпеки.

2.2. Забезпечити рівні вимоги для всіх суб’єктів господарювання. Здійснення суб’єктами господарювання оглядів, випробувань, експертиз, санітарно-гігієнічних досліджень, аудиту та іншої експертної та інспекційної діяльності у сфері охорони праці за наявності їх акредитації відповідно до вимог Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності».

3. Організація і здійснення державного нагляду у сфері охорони праці бюрократична і не ефективна. Ефективність вимірюється кількістю перевірок і виявлених порушень. З сотень, а то і тисяч виявлених порушень тільки одиниці створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих. Перевірки не зосередженні на небезпечних об’єктах, що являють собою загрозу життю або здоров’ю працюючим та суспільству.

Пропонується:

3.1. Держпраці України опрацювати новий Порядок організації і здійснення державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці де ефективність здійснених заходів державного нагляду (контролю) визначається кількістю судових рішень щодо порушень які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючим та суспільству.

3.2. Перевірки зосередити на об’єктах з високим та середнім ступенем ризику, що являють собою загрозу життю або здоров’ю працюючим та суспільству.

4. Підприємницьку діяльність суб’єктів господарювання ускладнює не дотриманням вимог чинного законодавства контролюючими органами під час здійснення заходів державного нагляду. Серед них велика кількість необґрунтованих перевірок суб’єктів господарювання з середнім і незначним ступенем ризику, не дотримання термінів при плануванні, не прозорість заходів державного нагляду. Деякі критерії з визначення ризиків не конкретні і не завжди відповідають реальному ступеню ризику від провадження господарської діяльності у сфері промислової безпеки та охорони праці. Загалом цілі галузі віднесені до середнього ступеня ризику, а саме роботи з цукроваріння, з виробництва сухого молока, замість робіт на об’єктах соціально-культурної сфери визначені (будівлі дитячих дошкільних, навчальних, культурно-видовищних і культових закладів, закладів дозвілля, відпочинку та туризму, будинків-інтернатів загального та спеціального типу, готелів, санаторіїв і криті спортивні споруди, ринки, а також інші аналогічні за призначенням об’єкти, на яких постійно або тимчасово перебувають 50 та більше осіб).

Пропонується:

4.1. На законодавчому рівні посилити відповідальність посадових осіб Держпраці України за порушення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

4.2. Забезпечити скорочення кількості перевірок суб'єктів господарювання за рахунок поширення проведення аудиту. У разі отримання суб'єктом господарювання позитивних результатів аудиту контролюючі органи у сфері охорони праці не здійснюють планові перевірки таких суб'єктів протягом трьох років після проведення аудиту.

4.3. На законодавчому рівні визначити механізм проведення аудиту з питань охорони праці і промислової безпеки.

4.4. Періодичність перевірок залежно від ступеня ризику визначати виключно Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

4.5. Держпраці України здійснювати перевірки тільки виробничих об’єктів у строки визначені ступенем ризику даного об’єкту.

4.6. Створити доступну суб’єктам господарювання інформаційну систему відомостей про заходи державного нагляду (контролю), яка забезпечить оприлюднення інформації про заходи державного нагляду (контролю), координацію роботи контролюючих органів щодо проведення комплексних заходів державного нагляду (контролю), моніторинг законності здійснення заходів державного нагляду (контролю).

4.7. Передбачити один річний плановий період щодо державного нагляду (контролю).

4.8. Держпраці України переглянути критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері промислової безпеки та охорони праці.

5. Підприємницьку діяльність суб’єктів господарювання ускладнює низька якість документів, які належать до нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки. Документи містять неоднозначні тлумачення, не конкретні, в різних документах мають різне значення, а саме – «...та інші документи, обов'язкові для виконання.» стаття 27 Закону України «Про охорону праці», визначення виробничого об’єкту – «...територія, виробничий цех, споруда, дільниця тощо.» у постанові Кабінету міністрів України «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері промислової безпеки та охорони праці і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)» від 28.04.2009 № 413.

Пропонується:

5.1. Статтю 27 Закону України «Про охорону праці» доповнити частиною -

«У разі якщо норма нормативно-правового акту з охорони праці припускає неоднозначне тлумачення то вона не обов'язкова для виконання суб'єктами господарювання.»

5.2. Держпраці України вжити заходи щодо виключення з нормативно-правових актів з охорони праці не однозначних тлумачень, не конкретних визначень.

6. Підприємницьку діяльність суб’єктів господарювання значно ускладнює відсутність чітко визначеної політики з питань промислової безпеки. Відсутній єдиний підхід до питань пов’язаних з безпекою об’єктів та устаткування підвищеної небезпеки. Декілька органів центральної виконавчої влади здійснюють заходи державного нагляду (контролю) на об’єктах підвищеної небезпеки. Законодавчими і нормативно-правовими актами чітко не визначено об’єкти підвищеної небезпеки, машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки та роботи підвищеної небезпеки. Чинним законодавством передбачено декілька декларацій об’єктів підвищеної небезпеки з різними складовими:декларація про відповідність матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки (постанова КМУ від 26 жовтня 2011 р. N 1107 Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки);декларація безпеки об’єктів підвищеної небезпеки 1 та 2 класів небезпеки (постанова КМУ від 11 липня 2002 № 956 Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки).Декларації безпеки об’єктів підвищеної небезпеки повинні складатися за результатами всебічних досліджень ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику із застосуванням фізико-математичних моделей і методів розрахунку з елементами статистичних досліджень роботи устаткування, які напрацьовують роками. Передбачена обов’язкова експертиза декларацій безпеки, яку проводять тільки суб'єкти господарювання, що займаються науковою і науково-технічною діяльністю у сфері безпеки промислових об'єктів, акредитовані відповідно до вимог Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу». Декларації безпеки об’єктів підвищеної небезпеки переглядаються кожні п’ять років.Усі ці обов’язкові наукові дослідження та їх експертизи становлять для суб’єктів господарювання великі фінансові витрати та адміністративний тиск з елементами корупції.

Пропонується:

6.1. Розробити єдиний спрощений Порядок декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки, який базується на відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

6.2. Законодавчо дати визначення об’єкту підвищеної небезпеки, машинам, механізмам, устаткуванню підвищеної небезпеки, роботам підвищеної небезпеки.

7. Передбачене законодавством обов'язкове страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки недосконале. У разі смерті потерпілого виплати страхового відшкодування спадкоємцям становлять 8 500 грн. Розмір максимального страхового тарифу у відсотках страхової суми на рік становить для груп об'єктів 1 категорії небезпеки (найбільш небезпечних) 51 000 грн., що викликає соціальну напругу та не сприяє здійсненню профілактичних заходів щодо підвищення безпеки об’єктів, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпек. Як наслідок протягом останніх років в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання рівня аварій пов’язаних з експлуатацією об’єктів підвищеної небезпеки та машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки. Серед найбільш резонансних – аварія 6 серпня 2013 року на заводі ПАТ «Концерн Стирол» в Горлівці у наслідок викиду аміаку загинуло 6 осіб та 26 постраждало. Пожежа та вибух на нафтобазі БРСМ у 2015 році Васильківському районі Київської області, в селі Крячки, у наслідок пожежі загинуло 4 осіб та 12 постраждали.

Пропонується:

7.1. Законодавчо визначити перелік об’єктів, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, яке підлягає обов’язковому страхуванню.

7.2. Розробити диференційну систему тарифів страхового внеску залежно від стану машин, механізмів та устаткування об’єкту підвищеної небезпеки відповідно вимогам нормативно-правових актів з питань охорони праці та промислової безпеки.

7.3. Збільшити передбачену на сьогодні страхові суми та суми відшкодувань у відповідності з реальною потенційною загрозою, яку може оцінювати третя незалежна сторона акредитована на право такої оцінки, з подальшою щорічною індексацією.

8. Державна політика у сфері охорони праці не враховує прагнень України до членства у Світовій організації торгівлі та Європейському Союзі. Рівень гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими стандартами залишається надзвичайно низьким. Повільне реформування у цій сфері ускладнює інтеграцію України у світовий економічний простір.

Пропонується прискорити приведення нормативно-правової бази у сфері охорони праці та промислової безпеки у відповідність із сучасними вимогами та законодавством Європейського Союзу, а саме, першочергово:

Технічний регламент засобів індивідуального захисту (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. N 761);
Технічний регламент безпеки простих посудин високого тиску (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 268);
Технічний регламент ліфтів (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 р. N 465);
Технічний регламент канатних доріг для перевезення пасажирів (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 р. N 1076);
Технічний регламент знаків безпеки і захисту здоров'я працівників ліфтів (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 р. N 1262);
Технічний регламент безпеки обладнання, що працює під тиском (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 р. N 35);
Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» (щодо вибухових матеріали промислового призначення).

Очікувані результати виконання

Вирішення визначених питань дасть змогу сформувати сучасне безпечне та здорове виробниче середовище, мінімізувати ризики виробничого травматизму та техногенних аварій, забезпечить скорочення соціальних і економічних втрат від їх негативних наслідків та сприятиме сталому зростанню національної економіки, виведенню на принципово новий Європейський рівень.